Працемісткий промисловий сектор наразі перебуває у найвразливішому становищі щодо політики скорочення штату (PHK). Ця ситуація спричинена тривалим скороченням у обробній промисловості, яке, за прогнозами, триватиме протягом найближчих місяців за відсутності значного втручання з боку держави.
Економіст Центру реформування економіки (Core) Індонезії Юсуф Ренді Манілет зазначив, що найбільшого тиску зазнають текстильна, швейна та взуттєва галузі. Це обумовлено низькою рентабельністю та високою залежністю від імпортної сировини. Компанії цього сектора постали перед важкою дилемою, оскільки можливості для підвищення відпускних цін вкрай обмежені на тлі стрімкого зростання виробничих витрат.
Дані Індексу менеджерів із закупівель (PMI) у обробній промисловості, які залишаються нижче позначки 50, є серйозним тривожним сигналом. Зниження обсягів виробництва, нових замовлень та зменшення запасів сировини є ранніми індикаторами ослаблення, за якими зазвичай слідують заходи з оптимізації робочої сили. Перш ніж вдатися до остаточних звільнень, компанії зазвичай ідуть шляхом скорочення робочого часу або непродовження контрактів із працівниками.
Тиск на бізнес додатково посилюється через послаблення курсу рупії, зростання цін на енергоносії та жорстку конкуренцію з імпортною продукцією. Юсуф підкреслив, що фаза фактичних звільнень вже починає відчуватися в низці промислових зон, особливо на острові Ява, і ризикує створити негативне замкнене коло, яке знизить купівельну спроможність населення загалом.
Щоб пом'якшити гірші наслідки, уряд закликають негайно спрямувати стимули, націлені безпосередньо на зниження виробничих витрат, такі як забезпечення доступнішою енергією та гарантування постачання сировини. Крім того, надання стимулів для підприємств, яким вдається зберегти свою робочу силу, вважається вирішальним кроком для підтримки стабільності національного ринку праці у короткостроковій перспективі.
