Прогнозується, що політична динаміка Індонезії протягом періоду 2024–2029 років спиратиметься на три фундаментальні стовпи: зміцнення консолідації внутрішньої влади, зміну парадигми політичної економії та маневрування в геополітичних стратегіях у розпал суперництва глобальних держав. Таку оцінку висловив викладач політології Державного університету Сурабаї (UNESA) та генеральний директор Sygma Research and Consulting Кен Бімо Султоні під час публічної дискусії під назвою «BISIK-BIPALA» на факультеті економіки та бізнесу UNESA у суботу (16.05.2026).
Кен Бімо звернув увагу на тенденцію створення великих коаліцій після виборів, яка вважається спроможною забезпечити стабільність уряду. Однак він застерег, що така стабільність не повинна розмивати функцію опозиції та механізми стримувань і противаг, які є основою демократичної системи. На його думку, суть демократії полягає не лише у церемоніальному голосуванні, а й у тому, як здійснюється влада на принципах суворої підзвітності та контролю.
Щодо національного економічного курсу, Кен Бімо підкреслив важливість сталості в порядку денному поглиблення промислової переробки (хілірісації) та будівництва нової столиці Нусантара (IKN). Він наголосив, що зусилля з прискорення економічного зростання мають іти пліч-о-пліч із збереженням довкілля та зміцненням національної технологічної незалежності для автономного посилення продовольчого та енергетичного суверенітету.
З іншого боку, у протистоянні між США та Китаєм вважається, що Індонезія зробила стратегічні кроки завдяки політиці хеджування. Зберігаючи принципи незалежної та активної зовнішньої політики, Індонезія має унікальну переговорну позицію як «будівельник мостів». Очікується, що така активна роль у глобальній дипломатії стане важливим капіталом для розширення впливу Індонезії на міжнародній арені.
