Стрімке проникнення цифрових технологій охопило різні сфери життя, включно з тим, як люди виражають свою релігійність. Якщо деякі релігійні традиції адаптувалися до вимог часу й запровадили моделі віртуального богослужіння, то в ісламі існує вимір поклоніння, який є абсолютним і вимагає обов'язкової фізичної присутності. Це викликає глибокі дискусії щодо того, наскільки технології можуть взаємодіяти зі сакральним простором, не зменшуючи при цьому саму суть поклоніння.
Спираючись на думки Нурхоліша Маджіда (Чак Нур), модернізація за своєю суттю є процесом раціоналізації, що відповідає духу ісламської науки. Однак Чак Нур чітко розмежовував сферу муамаляту, яку можна раціоналізувати, та трансцендентну сферу, яка не підпорядковується логіці ефективності. Головний виклик полягає в тому, щоб технології слугували допоміжним інструментом, а не знецінювали сакральні цінності до рівня звичайного цифрового контенту.
У практичній площині медіатизація релігії суттєво змінила ландшафт давату. Соціальні мережі, такі як TikTok та Instagram, скоротили тривалість релігійних лекцій до коротких і доступних відеокліпів. Хоча це підвищує доступність релігійної інформації навіть у найвіддаленіших регіонах, таке явище несе в собі ризик виникнення «миттєвого ісламу». Багато людей задовольняються короткими уривками інформації, не маючи цілісної епістемологічної бази та прямого наставництва від вчителя.
Необхідно підкреслити фундаментальну відмінність: такі види діяльності, як онлайн-дават, релігійна освіта та онлайн-консультації, є легітимною інструментальною сферою, де технології виконують роль підсилювача. Проте обрядові практики, такі як спільна молитва, залишаються строго прив'язаними до норм фікгу щодо фізичної безперервності. Більшість сучасних богословів наголошують, що відсутність фізичної взаємодії у віртуальній спільній молитві не відповідає вимогам дійсності обряду, оскільки суть поклоніння не зводиться до візуальної репрезентації.
Зрештою, технології мають залишатися мостом, що служить релігії, а не кінцевою метою. Критична грамотність є ключем до того, щоб віряни не потрапляли в «луна-камери», які провокують розколотість. Здорова віра в цифрову епоху — це віра, здатна використовувати технологічний прогрес для розширення меж добра, зберігаючи при цьому смиренність відкласти цифрові пристрої під час здійснення земного поклону в справжній тиші.
