Міністр охорони здоров'я Індонезії Буді Гунаді Садікін наголосив, що розбудова незалежної національної стійкості системи охорони здоров'я є обов'язковою умовою для виходу Індонезії з пастки середнього доходу (middle-income trap). Цю заяву він зробив під час дискусії високого рівня щодо регіональної та глобальної стійкості охорони здоров'я в офісі Національної економічної ради (DEN) у Джакарті.
Озираючись на досвід пандемії COVID-19, очільник МОЗ підкреслив важливість самозабезпечення країни вакцинами та лікарськими засобами. Наразі уряд продовжує зменшувати залежність від імпорту медичної продукції, яка раніше перевищувала 90 відсотків, а тепер поступово знизилася до 70–80 відсотків. Конкретні кроки включають локалізацію виробництва та переробку 35 видів фармацевтичної сировини всередині країни.
Уряд також зосереджений на стимулюванні внутрішніх видатків на охорону здоров'я з метою створення нових робочих місць. Одним із поточних стратегічних проєктів є будівництво заводу з переробки плазми крові в Каравангу. Очікується, що це підприємство зможе самостійно виробляти альбумін та імуноглобулін вже на початку 2027 року.
Голова DEN Лухут Бінсар Панджайтан також підтримав кроки Міністерства охорони здоров'я як стратегічний захід для досягнення цільового зростання національної економіки на рівні 7–8 відсотків. Вважається, що інтеграція технологій на основі штучного інтелекту (ШІ) зробить екосистему охорони здоров'я Індонезії значно ефективнішою, прозорішою та висококонкурентоспроможною.
Щоб зміцнити свої стратегічні позиції, Індонезія наразі розширює потужності з виробництва вакцин із метою стати дослідницьким хабом у регіоні АСЕАН. Завдяки розробці Національного плану дій щодо безпеки охорони здоров'я (NAPHS) на 2025–2029 роки уряд оптимістично оцінює інвестиції в сектор охорони здоров'я, які матимуть мультиплікативний ефект для економіки, включаючи потенційний внесок у 5–6 відсотків до національного ВВП через підвищення тривалості життя населення.
