Міністерство охорони здоров'я опублікувало стратегічні рекомендації щодо раннього виявлення та профілактики психічних розладів у суспільстві

Міністерство охорони здоров'я опублікувало офіційні рекомендації як профілактичні та лікувальні заходи для боротьби з психічними розладами на рівні громад. Цей стратегічний крок, підписаний заступницею міністра охорони здоров'я доктором Нгуєн Тхі Лієн Хионг, спрямований на стандартизацію раннього виявлення та ведення пацієнтів як з групи ризику, так і тих, хто вже страждає на психічні розлади.

У рекомендаціях уряд детально оприлюднює різні фактори ризику, які провокують психічні розлади: від біологічних аспектів, таких як генетична схильність та хронічні захворювання, до психологічних факторів, включаючи тривалий стрес та невміння керувати емоціями. Крім того, серйозна увага в цьому документі приділяється соціальним факторам, зокрема бідності, безробіттю та негативному впливу соціальних мереж.

Щоб знизити рівень психічних розладів, МОЗ закликає населення вести здоровий спосіб життя. Це передбачає сон тривалістю 7–9 годин щоночі, регулярну фізичну активність, збалансоване харчування, а також контроль за вживанням речовин, що викликають залежність, таких як алкоголь і тютюн. Оволодіння життєвими навичками, зокрема управлінням стресом та комунікативними здібностями, також вважається вирішальним для формування психологічної стійкості.

Як оперативний інструмент на місцях МОЗ впровадило п'ятиетапний процес скринінгу, який здійснюється через заклади первинної медико-санітарної допомоги. Ця процедура включає початкове анкетування, стратифікацію ризиків та психологічне тестування. Для осіб у невідкладних станах, наприклад, при наявності думок про самоушкодження, медичні працівники зобов'язані надати пріоритет негайній медичній допомозі, не чекаючи завершення всієї процедури скринінгу.

Крім того, медичні пункти на рівні мікрорайонів та комун слугуватимуть передовою лінією для постійного моніторингу пацієнтів. Наголошується на інтеграції медичної допомоги та соціальної підтримки, щоб пацієнти могли продовжувати брати участь у житті громади, мінімізуючи при цьому стигму та дискримінацію, з якими часто стикаються люди з психічними розладами.