Сплеск інтересу туристів до природних напрямків після пандемії несе нові виклики для туристичного сектору Індонезії. Хоча це відкриває економічні можливості, існує глибоке занепокоєння щодо зміщення вектора екотуризму, який починає спотворюватися в суто комерційний товар, що ігнорує аспекти збереження природи.
Керівник програми соціологічних досліджень Університету Мухаммадії в Маланзі (UMM) Аван Сетіа Дхармаван, S.Sos., M.Si., наголосив на важливості повернення екотуризму до базових принципів сталого розвитку. За його словами, головні засади екотуризму включають збереження довкілля, екологічну освіту для суспільства та розширення можливостей місцевих жителів, які мають бути захищені від домінування капіталістичних інтересів.
Аван звернув увагу на явище, коли успіх дестинації часто вимірюється лише кількістю відвідувачів та доходами регіону. Тим часом надмірна експлуатація, що перевищує екологічну місткість середовища, у довгостроковій перспективі матиме руйнівний вплив на екосистему. Він підкреслив, що показники успіху екотуризму мають включати здоров'я довкілля, активне залучення місцевих громад та зростання колективної свідомості щодо важливості збереження природних ресурсів.
Згідно з поглядами науковців, міська влада Бату наразі починає посилювати регулювання туризму на основі *eco-tourism*. Фокус впроваджуваної політики включає інтеграцію систем управління відходами, освітні програми для відвідувачів, а також розвиток туристичних сіл, які балансують економічне зростання з екологічною стійкістю.
Майбутнє екотуризму в Індонезії значною мірою залежить від міжсекторальної співпраці. Очікується, що всі зацікавлені сторони, від організаторів турів і туристів до уряду, зможуть підтримувати послідовність принципів сталого розвитку, щоб природне багатство Індонезії було не просто об'єктом експлуатації, а інструментом гідного та тривалого розвитку.
