Розвиток енергетичного сектору наразі розглядається як головна передумова або «інфраструктура всіх інфраструктур» для технологічних прагнень В'єтнаму. Цю думку висловив професор Нгуєн Куок Сі, ректор Інституту технологій VinIT, під час дискусії щодо національної стратегії індустріалізації та модернізації, яку реалізує місцевий уряд.

Уряд В'єтнаму поставив амбітні цілі в межах Резолюції 57, прагнучи досягти рівня доходу вище середнього до 2030 року та стати розвиненою країною до 2045 року. На підтримку цієї візії у 2025 році було прийнято низку нових законів, зокрема Закон про науку, технології та інновації та Закон про індустрію цифрових технологій. Ця законодавча база покликана прискорити зростання у таких ключових секторах, як напівпровідники, штучний інтелект (ШІ) та хмарна інфраструктура.

Однак найбільший виклик для цієї трансформації полягає в потребах в енергії. За аналізом Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), дата-центри, що забезпечують роботу ШІ, споживають до 25% більше електроенергії порівняно з традиційними серверами, вирізняючись надзвичайно високою щільністю потужності. Потреба в стабільному електропостачанні з рівнем доступності 99,999% є безкомпромісною технічною вимогою для функціонування високотехнологічної промисловості.

У відповідь на це Уряд В'єтнаму через переглянутий План розвитку енергетики VIII має на меті значно збільшити національні потужності електроенергетики до 2050 року. Ця стратегія передбачає диверсифікацію джерел енергії шляхом посилення відновлюваних джерел, таких як вітрова та сонячна енергія, а також використання ядерної енергії та скрапленого природного газу (СПГ) для підтримки стабільності мережі. На реалізацію цієї інфраструктури в період 2026–2030 років прогнозується залучення значних інвестицій у розмірі 136 мільярдів доларів США.

Професор Куок Сі підкреслив, що інтеграція енергетичної стратегії та планів технологічного розвитку має здійснюватися паралельно. Він запропонував планувати кожен дата-центр та високотехнологічну промислову зону разом із надійною системою передачі електроенергії. Крім того, розвиток міждисциплінарних людських ресурсів, що поєднують експертизу в галузі енергетики та інформатики, стане ключем до конкурентоспроможності В'єтнаму на світовій арені.

Зрештою, успіх В'єтнаму у становленні як регіонального технологічного хабу значною мірою залежить від готовності електричної інфраструктури. Надаючи пріоритет енергетичній стабільності як основі національної стратегії, В'єтнам, як очікується, зможе забезпечити безперебійну роботу своєї цифрової індустрії та закріпити свої позиції в майбутній глобальній цифровій економіці.