Обговорення законопроєкту про конфіскацію активів (RUU Perampasan Aset) знову опинилося в центрі суспільної уваги після того, як воно майже десять років перебувало на розгляді в Національній законодавчій програмі (Prolegnas). Практикуючий юрист та правовий оглядач доктор Арі Юсуф Амір підкреслив, що це регулювання є не просто інструментом боротьби з фінансовими злочинами, а має системний вплив на правоохоронну діяльність, захист конституційних прав громадян та стабільність інвестиційного клімату в Індонезії.

Амір звернув увагу на ключовий момент у проєкті закону, а саме на механізм конфіскації активів без попереднього остаточного вироку суду у кримінальній справі, відомий як конфіскація активів без винесення обвинувального вироку (NCB). Хоча цей метод вважається ефективним для прискорення відшкодування збитків державі в окремих випадках, його застосування без суворого нагляду несе великі ризики для правової визначеності.

На думку Аміра, надмірно широкі повноваження держави без гарантій належної правової процедури (due process of law) можуть загрожувати праву приватної власності та порушувати презумпцію невинуватості. Крім того, є побоювання, що це регулювання створить невизначеність для бізнес-середовища, зокрема в питанні застосування правової доктрини правила бізнес-рішення (Business Judgment Rule) та принципу обмеженої відповідальності (Limited Liability), які захищають корпоративні бізнес-рішення.

Ризик зловживання владою з боку правоохоронних органів є найбільшим побоюванням при впровадженні механізму NCB. В індонезійських правових реаліях, де авторитет і професіоналізм усе ще стикаються з викликами, цей інструмент вразливий до зловживань з метою тиску на підприємців, бюрократів і навіть політичних опонентів шляхом арешту активів ще до того, як кримінальна вина буде юридично доведена в суді.

Амір додав, що правоохоронці часто оголошують підозру лише на підставі формальної наявності двох доказів, не перевіряючи сутнісну якість цих доказів. У зв'язку з цим він закликав сформулювати законопроєкт про конфіскацію активів максимально точно, щоб чітко розмежувати бізнес-рішення чи адміністративні заходи, які несуть звичайні підприємницькі ризики, та дії, що є виключно кримінальними злочинами.