Військова сфера нині вступає у новий етап, позначений проникненням штучного інтелекту (ШІ) в оборонний сектор. Цей зсув більше не полягає лише у володінні традиційним озброєнням, таким як танки чи винищувачі, а змістився у бік опанування даних, алгоритмів та автономних систем, здатних приймати рішення самостійно.
Дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI) фіксують стрибок глобальних військових витрат до 2,887 трильйона доларів США у 2025 році. Цей феномен свідчить про те, що оборонні технології стали високоцінним економічним товаром, де технологічні стартапи починають конкурувати з традиційними виробниками зброї у розробці програмного забезпечення для командування та бойових роботизованих систем.
Незважаючи на тактичні переваги, розробка технологій смертоносних автономних систем озброєння (LAWS) викликає гострі дискусії на міжнародному рівні. Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) та різні форуми ООН наголошують на важливості людського контролю (human-in-the-loop) при кожному застосуванні сили. Це ґрунтується на принципах міжнародного гуманітарного права, які вимагають моральної та юридичної відповідальності за кожну дію, що впливає на життя людей.
Для Індонезії ця можливість має бути використана стратегічно через екосистему DEFEND ID. Замість того, щоб одразу прагнути розробки смертоносної автономної зброї, Індонезії доцільніше зосередитися на зміцненні національних спроможностей у сфері безпілотників, кібербезпеки, сенсорів та системної інтеграції. Цей крок дозволяє опанувати технології без порушення глобальних етичних норм, які все ще перебувають у процесі формування.
Зрештою, перевага у сучасному оборонному бізнесі вимірюється не лише досконалістю машин, а й дотриманням нормативно-правових актів та підзвітністю. Індонезії необхідно віддати перевагу розумному підходу, поєднуючи технологічні інновації та доброчесність управління, щоб гарантувати, що кожен технологічний прогрес залишається в межах закону та універсальних загальнолюдських цінностей.
