Індонезія наразі все ще стикається з серйозними викликами у боротьбі за інвестиції у виробничий сектор у Південно-Східній Азії. Попри велику кількість промислових зон, привабливість Індонезії вважається менш конкурентоспроможною порівняно з сусідніми країнами, такими як В'єтнам, Таїланд та Малайзія.
Юсуф Ренді Манілет, економіст Центру реформ в економіці (CORE) Індонезії, зазначив, що основною перешкодою для інвесторів більше не є наявність землі. Адже в Індонезії вже створено близько 180 промислових зон, розкиданих по різних регіонах.
Основною проблемою, яка змушує інвесторів вагатися, є ефективність бізнес-витрат. Юсуф звернув увагу на високі логістичні витрати Індонезії, які досягають 14,3% ВВП, що значно перевищує показники сусідніх країн. Крім того, відносно високий коефіцієнт приросту капіталомісткості (ICOR) свідчить про те, що використання капіталу для отримання результату ще не є оптимальним.
Крім того, реформування логістичного сектору є нагальним питанням, яке уряд має вирішити якнайшвидше. Це включає покращення портового сполучення, прискорення митних процедур, а також регуляторну визначеність щодо імпорту сировини та стабільність енергопостачання. Без цих структурних змін збільшення кількості промислових зон не матиме значного впливу на зростання прямих іноземних інвестицій (ПІІ).
Реагуючи на дискусії щодо розширення інвестицій з Росії, Юсуф порадив уряду бути реалістом. Враховуючи, що Росія поки що не входить до числа основних інвесторів в країні, а також вплив міжнародних санкцій, цей крок розглядається лише як розширення зв'язків, а не як гарантія притоку великого капіталу у виробничий сектор найближчим часом.
Очікується, що уряд більше зосередиться на створенні зрілої промислової екосистеми, де рівень заповнюваності промислових зон буде головним показником успіху. Юридична визначеність та ефективність операційних витрат завжди залишатимуться визначальними факторами для світових інвесторів перед прийняттям рішення про інвестування в Індонезію.
