Ейфорія від успіху збірної Австрії, яка повернулася на арену Чемпіонату світу через 28 років, відображає величезний ентузіазм громадськості щодо міжнародних спортивних подій. Однак за цією урочистістю ховається серйозний виклик для урядів країн-господарів: питання фіскального суверенітету під час реагування на вимоги щодо особливого податкового режиму для організаторів.
На конференції 'Rust Conference 2026' науковці та практики у сфері оподаткування заглибилися в дебати щодо межі між національною податковою політикою та зобов'язаннями в угодах про проведення заходів (host agreements). Головне питання, яке виникло, полягає в тому, наскільки обіцянки податкової нейтральності в неподаткових угодах можуть зобов'язувати чинне національне законодавство.
Спостерігається цікава тенденція у застосуванні податкових пільг у різних країнах. Наприклад, Польща під час проведення Євро-2012 виявила, що надання звільнення від податку на дохід (ПДФО та податок на прибуток підприємств) є значно гнучкішим порівняно з податком на додану вартість (ПДВ). Це пов'язано з тим, що регулювання ПДВ суворо прив'язане до жорстких рамок гармонізації Європейського Союзу, що ускладнює надання односторонніх пільг.
Схожий підхід застосовує і Канада під час підготовки до Чемпіонату світу 2026 року. Замість внесення структурних змін до податкового законодавства федеральний уряд використовує адміністративні інструменти у формі 'розпоряджень про звільнення' (remission orders). Цей спосіб вважається ефективним для надання податкових пільг, таких як звільнення від GST та імпортного мита, без шкоди для довгострокової стабільності податкової системи країни.
Тим часом дискусія, представлена делегацією Китаю, висвітлила концептуальні аспекти юридичної легітимності. Вони підкреслили, що угоди про проведення спортивних заходів, хоч і мають зобов'язальний характер, не можуть автоматично замінювати національні правові норми. Договірна свобода повинна здійснюватися в гармонії з дотриманням конституції та адміністративних повноважень кожної держави.
На завершення, проведення глобальних спортивних змагань вимагає від урядів високої майстерності в розробці політики. Гнучкість у наданні податкових пільг, таких як повернення коштів (refund) або обмежене звільнення (remission), наразі є основним інструментом держав для задоволення інтересів міжнародних організаторів без втрати авторитету над власними внутрішніми податковими режимами.
