Член Комісії IX Ради народних представників Індонезії (DPR RI) Нетті Прасетіяні Агер звернула увагу на нагальну потребу покращення управління медичними кадрами в країні. За її словами, нинішня увага уряду, зосереджена виключно на збільшенні квот для лікарів, не вирішить першопричину проблеми — нерівність у доступі до медичних послуг між містами та віддаленими регіонами.

Нетті наголосила на важливості комплексного картування потреб у медичному персоналі. Це планування має базуватися на реальних даних, включаючи чисельність населення, географічні особливості та рівень захворюваності в кожному регіоні. Вона зазначила, що направлення лікарів у віддалені райони не буде ефективним без належних стимулів, гарантій кар'єрного зростання та гідних умов праці для медиків.

Окрім розподілу кадрів, вона також висловила критичні зауваження щодо розвитку інфраструктури охорони здоров'я. Нетті попередила, що будівництво лікарень та закупівля медичного обладнання мають здійснюватися на основі аналізу реальних потреб, щоб державні інвестиції не витрачалися марно на занедбані об'єкти в одному регіоні, тоді як інший потерпає від кризи базових послуг.

Реагуючи на цифрову трансформацію, Нетті позитивно оцінила роль штучного інтелекту (ШІ) як допоміжного інструменту в медичному обслуговуванні. Проте вона підкреслила, що технології не можуть замінити вирішальну роль лікарів. Клінічні рішення, професійне судження та етичні аспекти спілкування з пацієнтами залишаються виключною відповідальністю медичного працівника.

Крім того, вона закликала до зміни парадигми фінансування охорони здоров'я, яке тепер має бути більше зосереджене на профілактичних та оздоровчих заходах. Фокус на первинній медичній допомозі, ранньому виявленні захворювань та управлінні здоров'ям літніх людей вважається ключем до збільшення тривалості життя та зниження витрат на довготривале лікування.

На завершення Нетті наголосила на важливості прозорого медичного аудиту як інструменту навчання. Очікується, що зміцнення цього управління дозволить створити більш підзвітну та справедливу систему охорони здоров'я завдяки тісній співпраці між центральним урядом, регіонами, професійними організаціями та громадськістю для реалізації всебічної реформи медичних послуг.