Культура надмірної праці (hustle culture), яка тривалий час прославляла гіперпродуктивність, поступово відходить у минуле серед молодого покоління Джок’якарти. Натомість дедалі більшої популярності набуває тренд soft living. Ця концепція з'явилася не як прояв лінощів, а як свідома реакція на потребу зберегти фізичне та психологічне здоров'я, щоб не потрапити у стан крайнього виснаження або burnout.
Головний принцип soft living полягає у встановленні чітких меж між робочими справами та особистим життям. Люди, які обирають цей спосіб життя, рішучіше відмовляються від робочого навантаження поза професійними годинами, щоб гарантувати собі належний відпочинок. Тепер вони більше цінують сам процес, аніж просто гонитву за амбітними матеріальними досягненнями.
Окрім дотримання робочих меж, цей тренд також заохочує до digital detox, щоб мінімізувати тиск, спричинений соціальним порівнянням у соцмережах. Прості звички, як-от насолода ранком без відволікання на смартфон або пріоритет повноцінного сну, стають основою для досягнення внутрішнього спокою.
Цікаво, що ця зміна мислення починає знаходити відгук і в робочому середовищі Джок’якарти. Низка місцевих компаній розглядає впровадження гнучкого графіка для працівників як форму підтримки ментального здоров'я. Це доводить, що продуктивність цілком може співіснувати із благополуччям співробітників.
Зрештою, soft living — це не просто тимчасовий тренд, а спроба переосмислити значення щастя. Для молоді у Студентському місті якість життя більше не вимірюється соціальним статусом, а здатністю жити усвідомлено, спокійно та зі змістом.
