Нещодавній конфлікт за участю Національної поліції (Polri) та Генеральної прокуратури зі спеціальних справ (Jampidsus) привернув широку увагу в інтернет-просторі. Однак серйозну суть конфлікту часто витісняє те, як на нього реагує громадськість. Багато людей сприймають це явище з гіркотою та водночас як розвагу, перетворюючи його на сатиричне видовище, що активно обговорюється.
Різноманітні меми та саркастичні коментарі заполонили стрічки соціальних мереж у відповідь на виявлення фантастичних статків у цій справі. Користувачі мережі, схоже, вважають цю міжвідомчу драму більш захопливою за офіційні потоки інформації, що відображає зміну поведінки щодо споживання новин у цифрову епоху.
Зміни в медіаекосистемі за останнє десятиліття відіграли значну роль у цьому феномені. Якщо раніше інформація про скандали посадовців була доступна лише через відібрані офіційні канали, то тепер кожен користувач інтернету виступає і продюсером, і глядачем. Алгоритми соціальних мереж, які ставлять на перше місце залученість, сприяють тому, що конфлікти та іронія стають вірусними значно швидше, ніж серйозні розповіді про інституційні реформи.
З точки зору соціології медіа, цей феномен можна витлумачити як «суспільство видовища», де соціальна реальність споживається як пасивне, але реактивне шоу. Для громадськості сміх над драмою правоохоронців є не просто байдужістю, а механізмом самозахисту або coping mechanism від втоми спостерігати за подібними випадками, що постійно повторюються.
Сьогодні соціальні мережі перетворилися на простір катарсису для громадськості. Користувачі позиціонують себе як неофіційні судді, які висловлюють гостру критику, що свідчить про зміщення авторитету інформації від офіційних інституцій до цифрових спільнот, які схильні прямолінійніше оцінювати ситуацію, ніж офіційні заяви пресслужб відповідних відомств.
