Очікується, що сектор текстильної промисловості та текстильних виробів (TPT) країни стикатиметься із серйозними викликами протягом другої половини 2026 року. Різні економічні індикатори свідчать про те, що ця працемістка галузь поки не змогла вийти з вразливої фази відновлення на тлі слабкого попиту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Керівник Центру макроекономіки та фінансів Indef М. Різал Тауфікурахман зазначив, що індекс виробничої активності Індонезії, який у червні 2026 року склав 46,9, є чітким сигналом скорочення виробництва. Це безпосередньо впливає на зменшення кількості нових замовлень та неможливість підприємців досягти оптимального рівня завантаження потужностей.
Окрім макроекономічних чинників, потужний потік імпортної текстильної продукції (включаючи товари, що ввозяться нелегальними шляхами та через демпінг) становить серйозну загрозу для життєздатності місцевих виробників. Значно дешевші імпортні товари продовжують витісняти вітчизняну продукцію з ринку, що зрештою знижує прибутковість підприємств та стримує нові інвестиції.
Ця ситуація викликає занепокоєння щодо зростання ризику скорочення штату (звільнень) у текстильному секторі. Вважається, що підприємства змушені вдаватися до масштабних заходів з економії — від зменшення робочих годин до скорочення працівників, щоб вижити в умовах нестабільності грошових потоків та низького обсягу замовлень.
Як рішення, уряд закликають посилити контроль за ввезенням імпортних товарів, а також узгодити логістичну та фінансову політику. Крім того, прискорення технічного переоснащення промисловості та надання більш цільових пільг вважаються вирішальними для того, щоб текстильний сектор знову став головною опорою у забезпеченні зайнятості в країні на тлі посилення глобальної конкуренції.
