Рішення суду про засудження трьох колишніх керівників PT Pertamina Patra Niaga — Ріви Сіахаана, Майї Кусмаї та Едварда Корна — до позбавлення волі на строк від 7 до 10 років викликало дискусії серед правників. Експерти вважають, що цей вирок у справі про корупцію порушує принцип правила ділового судження (Business Judgment Rule, BJR), а також ігнорує рішення Конституційного Суду (MK) № 25/PUU-XIV/2016 щодо доведення збитків державі.
Основне заперечення з боку юридичної спільноти стосується методології визначення фінансових збитків держави у цій справі. На думку експертів, обвинувачення зосередилося на потенційних збитках від коливань світових цін на нафту за індексом Mean of Platts Singapore (MOPS), замість того, щоб довести наявність реальних або фактичних збитків. При цьому на консолідованій основі Pertamina та її дочірні компанії продовжували фіксувати значні прибутки у відповідний період, що свідчить про те, що прийняті комерційні рішення залишалися в межах звичайної ділової практики.
Цей випадок викликає глибоке занепокоєння щодо розмивання межі між чистим бізнес-ризиком та корупційним злочином. Якщо кожне рішення керівництва держпідприємств, прийняте добросовісно, вважатиметься кримінальним діянням у разі виникнення ринкових збитків, це може позбавити менеджмент сміливості робити стратегічні кроки. Такі важливі напрями діяльності, як хеджування, торгівля сировинними товарами та розширення бізнесу, можуть зупинитися через страх кримінального переслідування.
Очікується, що довгострокові наслідки такої тенденції у правозастосуванні вплинуть на корпоративне управління державними підприємствами в цілому. Небажання йти на стратегічні ризики не лише сповільнить темпи внутрішніх інвестицій, але й потенційно підірве конкурентоспроможність державних компаній на міжнародному рівні та знизить довіру світових інвесторів до бізнес-клімату в Індонезії.
