Конференція «AI for Good», організована Міжнародним союзом електрозв'язку (МСЕ) у Женеві, Швейцарія, цього року знаменує десятиліття глобальних зусиль, спрямованих на використання штучного інтелекту (ШІ) на благо людства. Однак за цією благородною амбіцією захід викрив контрастну реальність: стрімкий розвиток технологій ШІ часто втрачає моральний орієнтир через відсутність універсальної угоди щодо того, що саме вважається «благом».
Генеральний секретар МСЕ Дорін Богдан-Мартін наголосила, що потенціал ШІ для подолання глобальних криз, таких як голод та зміна клімату, є величезним. Тим не менш, різні сторони починають піддавати сумніву домінуючу роль великих технологічних корпорацій. Гостра критика лунає з боку активістів та науковців, які вказують на брак прозорості та залежність публічного сектору від приватних структур, що загрожує поглибленням цифрового розриву на глобальному рівні.
Практичні погляди з точки зору інженерії ще більше ускладнюють ситуацію. Інженери заявляють про труднощі з перекладом абстрактних етичних концепцій у конкретний код або архітектуру систем. Цей розрив ще більше поглиблюється політикою інфраструктури, де доступ до обчислювальних потужностей та передових чіпів залишається привілеєм окремих країн, що відсуває країни, які розвиваються, на узбіччя формування майбутнього технологій.
На тлі палких дискусій щодо управління та технічних стандартів постала нагальна потреба у створенні «middleware» — сполучного шару, здатного відчутно інтегрувати принципи прав людини в системи ШІ. Експерти наголошують, що дискусії високого рівня в ООН не матимуть сенсу без конкретних і зобов'язуючих дій, які гарантують, що технології будуть не просто розвиватися, а й залишатимуться релевантними та безпечними для всіх верств світового суспільства.
