Встановлення Дня Картіні, який ми відзначаємо щороку, невіддільне від стратегічного кроку першого президента Республіки Індонезія Сукарно. Історик Асві Варман Адам розповів, що цю подію було затверджено Указом Президента № 108 від 1964 року, який також проголосив цю діячку емансипації Національним героєм незалежності.
В історичному контексті цей указ стосувався не лише Картіні. Разом із нею було відзначено ще 13 національних діячів, зокрема двох інших борчинь за свободу — Чут Ньяк Дін та Чут Меутію. Однак Адам зазначив, що Картіні посідала більш особливе місце як в очах широкого загалу, так і серед тогочасних політиків.
Популярність Картіні глибоко вкорінилася ще за часів колоніального панування. На підтвердження цього Адам навів приклад того, як жіноча організація «Гервані» використала відоме ім'я Картіні для назви свого журналу «Api Kartini» («Вогонь Картіні»). Використання терміна «вогонь» відсилало до філософії Сукарно, який наголошував, що індонезійський народ має переймати революційний дух своїх попередників, а не лише давні цінності.
Крім того, Сукарно відчував глибоку повагу до Картіні за її відданість боротьбі за право жінок на освіту через грамотність. За словами Адама, Картіні вважали постаттю, яка уособлювала інтелектуальний рух без фізичного насильства, а також символом інклюзивної боротьби як для яванського суспільства, так і для всієї нації.
