Уряд Індонезії зараз здійснює фундаментальну зміну парадигми в управлінні спортивним сектором. Якщо раніше спортивний бюджет розглядався як соціальні витрати або пасивний фінансовий тягар, то тепер фокус політики спрямований на перетворення його на продуктивний сектор, здатний приносити доходи до державної скарбниці.
Міністр у справах молоді та спорту Ерік Тохір наголосив, що спортом необхідно управляти за принципами сталого бізнесу. Конкретні кроки вже зроблено шляхом масштабної дерегуляції, а саме спрощення 191 міністерського нормативного акта до чотирьох основних регуляцій. Один із цих нових стовпів спеціально регулює спортивну індустрію та спортивний туризм, що покликано забезпечити правову визначеність і спростити отримання дозволів для організаторів професійних спортивних заходів.
Ця політика відповідає амбітній меті президента Прабово Субіанто прискорити зростання національної економіки на 8 відсотків. З огляду на потенціал світового ринку спортивного туризму, який сягає понад 9 800 трильйонів індонезійських рупій, уряд оптимістично переконаний, що інтеграція спорту в економічну екосистему стане значним важелем впливу й одночасно зменшить залежність від традиційного обробного сектору або сировинних товарів.
На місцевому рівні цей потенціал починає проявлятися через економічний оборот у внутрішніх лігах, таких як футбол і баскетбол. Хоча обсяги транзакцій досягають сотень мільярдів рупій, економічні експерти вважають, що ці показники все ще можна суттєво збільшити. Маючи населення понад 280 мільйонів осіб і високий спортивний фанатизм, Індонезія володіє потужним соціальним капіталом для розбудови фінансово незалежної спортивної екосистеми завдяки більш масовому залученню приватного сектору.
