Розвиток екотуристичних дестинацій в Індонезії наразі стикається із серйозними викликами. На тлі зростаючої популярності природничого туризму виникає занепокоєння, що ця галузь починає потрапляти у пастку комерціалізації, яка ігнорує принципи сталості та екологічної освіти.
Завідувач освітньої програми з соціології Університету Мухаммадія в Малангу (UMM) Аван Сетіа Дхармаван наголосив, що екотуризм має бути інтегративним інструментом, який поєднує збереження довкілля з економічним розширенням можливостей місцевих громад. Він застеріг, що туристичні локації на базі природи не повинні орієнтуватися лише на кількість відвідувачів заради фінансової вигоди.
За словами Авана, головна основа екотуризму спирається на три важливі стовпи: сталість екосистем, екологічну освіту та управління на основі місцевих традицій і мудрості. Якщо цими принципами знехтувати на користь капіталізації, суть відповідального туризму буде втрачено, що створить загрозу безпосередньо для збереження природи.
Він додав, що критерій успішності екотуристичної зони більше не можна розглядати лише крізь призму доходів. Збережена якість довкілля, активна залученість місцевої громади та зростання екологічної свідомості громадськості мають стати основними індикаторами успішного розвитку дестинації.
У відповідності до цих поглядів, міська влада Бату продовжує докладати зусиль для інтеграції концепції сталості в розвиток туристичних сіл. Фокус політики на управлінні відходами, збереженні природи та освіті населення є важливим свідченням необхідності синергії між науковцями та урядом заради збереження балансу між економічним зростанням та охороною довкілля задля кращого майбутнього туризму.
