Дитяча травма, яка часто виникає через насильство в сім'ї та школі, стала серйозною проблемою для психічного здоров'я молодого покоління в Індонезії. Дані звіту GEAS-Indonesia фіксують тривожний показник: близько 78 відсотків підлітків у країні зізнаються, що мали негативний досвід у період свого зростання.
Усвідомлюючи брак обізнаності суспільства щодо виявлення наслідків таких травм, команда дослідників із Monash University, Indonesia розробляє цифрову платформу на основі штучного інтелекту (ШІ) під назвою «Kita Bersama». Проєкт очолює Ґрейс Вангге із залученням міждисциплінарної співпраці, щоб переконатися, що розроблена технологія відповідає культурному контексту та системі охорони здоров'я Індонезії.
Сучасні можливості ШІ в цій платформі використовуються для аналізу мовних моделей, фізичної активності та сну користувачів для раннього виявлення емоційних змін. Однак дослідники наголошують, що платформа створена не як заміна психотерапевту. Натомість система розроблена як міст, який скерує користувачів до професійної допомоги в разі виявлення клінічних симптомів.
Перед розробниками все ще стоять великі виклики: від проблеми нерівного доступу до цифрових технологій у віддалених регіонах до захисту надчутливих персональних даних. Щоб нівелювати ці ризики, дослідницька група застосовує процес co-design (спільного проектування) за участю людей, які пережили травму, батьків, учителів і зацікавлених сторін, таких як Міністерство охорони здоров'я, з метою проведення добровільних випробувань у Західній Яві та Східному Калімантані наприкінці 2026 року.
З іншого боку, нагальність відновлення після травм підтверджується нейробіологічним дослідженням Університету Ессекса. Це дослідження показує, що дитяча травма може спричинити структурні зміни в системах головного мозку, зокрема тих, що відповідають за емпатію та обробку емоцій. Розуміння цих біологічних наслідків дає надію, що платформа «Kita Bersama» стане вирішальним профілактичним кроком для запобігання погіршенню якості життя підлітків у майбутньому.
