Успіх у бізнесі нерідко народжується з несподіваних креативних ідей, і однією з них є легендарна історія популярності Таху Сумеданг. Хто б міг подумати, що цей закусочний продукт, який нині легко знайти майже в кожному куточку індонезійських міст, розпочався з турботливого вчинку китайського іммігранта Он Кі Но щодо своєї дружини на початку XX століття.
Ця історія почалася тоді, коли дружина Он Кі Но скучила за традиційною стравою тао-фу в Сумедангу. Прагнучи вгамувати тугу дружини, Он Кі Но вирушив досліджувати незнайомий для нього регіон Західної Яви, поки не знайшов соєве поле в районі Конггеанг. Це стало точкою відліку створення першого білого тофу в Сумедангу, який спочатку подавали лише до сімейного столу.
Утім, шлях сімейного бізнесу не одразу був гладким. Варений тофу, який вони пропонували, не мав особливого попиту серед місцевих жителів, через що Он Кі Но вирішив повернутися до Китаю у 1917 році. Естафету ведення справи перейняв його син, Он Бунг Кенг, який зробив вирішальну інновацію — застосував техніку обсмажування тофу.
Ця інновація з обсмажуванням змінила все. Текстура тофу стала хрусткішою, зі специфічним пікантним ароматом, що привернуло увагу широкого загалу. Кульмінація сталася у 1928 році, коли регент Сумедангу, принц Суріаатмаджа, був зачарований ароматом смаженого тофу та закликав Он Бунг Кенга розпочати його комерційний продаж.
З того моменту Таху Сумеданг почав широко продаватися й здобув колосальний успіх на ринку, принісши процвітання родині першопрохідців. Ця тривала історія нагадує, що наполегливість, заснована на добрих намірах, часто стає ключем до тривалого успіху крізь покоління.
