Посади комісарів у Державних підприємствах Індонезії (BUMN) знову опинилися в центрі уваги громадськості. Практика призначення осіб із досвідом роботи політиками, посадовцями чи політичними волонтерами на стратегічні посади в держкомпаніях вважається такою, що не повністю ґрунтується на професійній компетентності.
Результати дослідження Transparency International Indonesia (TII) вказують на те, що заміщення посад комісарів часто зумовлене не лише управлінськими потребами компанії. Натомість процес призначення здебільшого перетинається з політичними зв’язками та спробами задовольнити інтереси певних кіл, афілійованих із владою.
Така ситуація викликає серйозне занепокоєння щодо ефективності наглядової функції всередині державних підприємств. Як представники уряду, покликані контролювати діяльність корпорацій, комісари повинні мати високу технічну експертизу та бездоганну репутацію, щоб забезпечити ефективну роботу компаній без урахування практичних політичних інтересів.
Критика з боку різних кіл вимагає суворіших стандартів відбору до рад комісарів державних підприємств. Прозорість і меритократія є ключовими факторами для того, щоб держкомпанії робили оптимальний внесок у національну економіку, а не слугували інструментом для консолідації впливу окремих груп.
