Уряд наразі розглядає пропозиції щодо розширення територій трьох Спеціальних економічних зон (СЕЗ): СЕЗ Кендал, СЕЗ Ґресік та СЕЗ Ґаланг-Батанг. Цей крок до розширення обумовлений високим інтересом з боку інвесторів, що призвело до максимального рівня використання у кількох із цих зон, зокрема в СЕЗ Кендал, де зараз працює близько 140 промислових підприємств.
Коментуючи ці плани, економіст Center of Reform on Economics (Core) Indonesia Юсуф Ренді Манілет зазначив, що розвиток зон із вже підтвердженим ринковим попитом є ефективною політикою. Така стратегія вважається раціональнішою, ніж освоєння нових земель із нуля, оскільки витрати на розвиток повністю покриваються підприємствами-розробниками та управляючими компаніями (BUPP), а також інвесторами, що не обтяжує Державний бюджет (APBN).
Тим не менш, Юсуф наголосив на важливості оцінки політики фіскальних стимулів, таких як *tax holiday*. На його думку, уряд повинен зважити, чи залишаються такі податкові звільнення вирішальними, чи вони перетворилися на субсидію для інвестицій, які надходили б і без такої фіскальної підтримки. Ця оцінка є важливою для забезпечення ефективності державних доходів.
Крім того, він підкреслив, що економічний ефект від кожної СЕЗ відрізнятиметься. Очікується, що СЕЗ Кендал, яка орієнтована на обробну промисловість, зможе залучити багато місцевої робочої сили. Натомість СЕЗ Ґаланг-Батанг, що працює в капіталомістких секторах, таких як плавильні заводи, може продемонструвати значний обсяг інвестицій, але з обмеженішою спроможністю щодо створення робочих місць.
Окрім економічних питань, занепокоєння викликає і ризик нерівномірності розвитку. Юсуф застеріг уряд від пастки 'Ява-центричного' підходу. Існує побоювання, що надмірна концентрація розвитку на острові Ява розмиє головну мету створення СЕЗ як інструменту вирівнювання національної економіки, тому розбудова інфраструктури за межами Яви має залишатися головним пріоритетом уряду.
