На тлі хвилі фітнес-трендів, що вимагають швидких та інтенсивних результатів, у Південній Кореї виник зворотний рух. Тамтешні жителі почали переймати стиль 'повільного бігу', більш відомий як niko niko pace — метод бігу в спокійному темпі, при якому бігун може розмовляти та посміхатися без задишки.
Насправді цей метод не є новим відкриттям. Концепцію вперше запропонував японський фізіолог Хіроакі Танака у 1980-х роках. Танака стверджував, що багато людей не можуть сформувати звичку тренуватися, оскільки починають із занадто високої та виснажливої інтенсивності. Натомість повільний біг розроблений для того, щоб тіло могло рухатися стабільно в довгостроковій перспективі без зайвого навантаження на суглоби та серцево-судинну систему.
З медичної точки зору користь повільного бігу підтверджена численними дослідженнями. Дослідження в Journal of the American College of Cardiology показало, що бігуни з легкою та помірною інтенсивністю мають нижчий рівень смертності порівняно з тими, хто виснажує себе важким бігом. Експерт з Університету Англія Раскін Ден Гордон пояснив, що тренування в цій 'зоні 2' здатні оптимізувати молекулярне здоров'я, збільшити щільність мітохондрій та покращити чутливість до інсуліну.
Це культурне зрушення є антитезою феномену 'соціального прискорення', сформульованого соціологом Гартмутом Розою. У сучасну епоху люди схильні потрапляти в пастку одержимості цифрами та даними, які генерують технологічні пристрої, наприклад, смарт-годинники, що постійно рахують кожен крок і частоту пульсу. Спорт, який мав би бути засобом релаксації, часто перетворюється на змагання, що викликає новий психологічний та фізичний стрес.
Завдяки цьому руху біг більше не розглядається як змагання для встановлення особистих рекордів чи перемоги над іншими. Замість гонитви за швидкістю, що викликає адреналін, повільний біг пропонує людині простір для відновлення життєвого балансу. Головне послання зрозуміле: у багатьох аспектах життя, включно зі здоров'ям, швидший біг не є гарантією досягнення кращої якості життя.
