Дії 7-го президента Індонезії Джоко Відодо, який після завершення своїх повноважень розпочав серію політичних поїздок, опинилися в центрі уваги експертів. Професор конституційного права Університету Себелас Марет (UNS) Агус Ріванто зазначив, що ці заходи є стратегічною спробою Джокові зберегти свою політичну мережу та лояльну базу волонтерів міцною.
Ріванто вважає, що це відкриває шлях до сценарію, який він називає "Джоковізм 2.0". Він передбачає можливість висунення наступників із власного родинного кола, таких як Гібран Ракабумінг Рака або Каесанг Пангареп, із одночасним позиціонуванням себе як покровителя нового політичного полюсу, незалежного від домінуючого впливу великих партій, таких як Gerindra або PDIP.
Крім того, він підкреслив, що нинішній вплив Джокові більше відчувається на рівні національної еліти, ніж через електоральний ефект серед широких мас. Його статус "фактора X" змушує великі політичні сили й надалі зважати на його позицію. Це робить політичне суперництво не чорно-білим, а створює модель, яку Ріванто називає співіснуванням із конкуренцією.
У своєму аналізі він зазначає, що відносини між Джоко Відодо, президентом Прабово Субіанто та віцепрезидентом Гібраном Ракабумінгом Ракою не можна класифікувати ні як опозицію, ні як підпорядкування. Натомість ці відносини є формою взаємовигідного симбіозу, покликаного захистити спільні політичні інтереси перед національними виборами 2029 року.
