Стрімке зростання іноземних інвестицій у В'єтнамі, які в першій половині цього року досягли 34,65 млрд доларів США, стало важливим імпульсом для місцевої влади. Хоча виробничий сектор домінує в потоках капіталу, головним викликом є те, як пов'язати ці інвестиції з внутрішньою виробничою екосистемою. Відповідно до мандату Резолюції 10 Політбюро, В'єтнам прагне інтегрувати 10 000 вітчизняних підприємств у глобальний ланцюжок постачань із рівнем локалізації 45–50% до 2030 року.

Для реалізації цієї мети якість є ключовим фактором. Від представників галузі тепер вимагається вихід за межі базових стандартів ISO 9001. Такі компанії, як Hikari Group та JK Vietnam Industrial, наголошують, що конкурентоспроможність вимірюється не лише обсягами виробництва, а й стабільністю якості, дотриманням суворих стандартів безпеки праці та економічною ефективністю завдяки впровадженню таких методів, як Кайдзен. Успішне дотримання графіків поставок та специфікацій продукції є вирішальним фактором для їхнього переходу до категорії постачальників Tier 1 для іноземних інвесторів.

Однак дані JETRO свідчать, що В'єтнам все ще відстає від Таїланду та Індонезії за рівнем інтеграції місцевих компонентів японськими компаніями. Однією з ключових перешкод є залежність від складних деталей, таких як друковані плати та двигуни. Брак інвестицій у дослідження та розробки (R&D) призводить до того, що багато місцевих компаній залишаються заблокованими на рівні складальних робіт із низькою доданою вартістю. Тому співпраця з університетами та науково-дослідними інститутами вважається нагальною для розвитку спроможності проектувати складніші продукти.

З фінансового боку проблеми з капіталом створюють замкнене коло, що перешкоджає впровадженню високих технологій серед малого та середнього бізнесу. Необхідні спеціальні кредитні схеми, здатні подолати залежність від застарілого обладнання. Крім того, імпортна залежність від такої сировини, як спеціальна сталь та інженерний пластик, залишається важким тягарем. Без освоєння первинного сектору або матеріалознавчої промисловості виробничі витрати в'єтнамських компаній залишатимуться вразливими до коливань світових цін.

Зараз уряд В'єтнаму починає зміщувати акцент на розробку Стратегії матеріалознавчої промисловості до 2030 року. Цей крок спрямований на зміну економічної орієнтації з експлуатації сировини на глибоку переробку. Створюючи масштабніший ринок та інтегровану промислову екосистему, В'єтнам сподівається закласти міцний фундамент, щоб вітчизняні допоміжні галузі стали не просто додатком, а основою глобального ланцюжка доданої вартості.