Оптимізм щодо темпів зростання індонезійського експорту в другій половині 2026 року наразі стикається із серйозними викликами. Вітчизняному бізнесу доводиться готуватися до сповільнення, спричиненого сукупністю зовнішніх факторів: від митної політики США щодо імпорту до несприятливої динаміки світових цін на сировину.
Економіст Центру реформування економіки (CORE) Індонезії Юсуф Ренді Манілет попередив, що вплив політики ввізного мита США відчується не одразу, а досягне піку у другому півріччі. Окрім митної політики, Індонезія також стикається із загрозою перенаправлення експортних замовлень глобальними імпортерами до країн-конкуренток, таких як В'єтнам та Мексика, які мають кращі конкурентні переваги на американському ринку.
Ситуація погіршується фазою падіння цін на основні експортні товари країни, такі як вугілля та сира пальмова олія (CPO). З іншого боку, попит на промислові метали з боку Китаю поки не демонструє істотного відновлення через повільну реалізацію економічних стимулів у цій країні. Така невизначеність змушує робити цільові орієнтири зростання національного експорту більш консервативними — у межах від нуля до двох відсотків.
Тим не менш, для експортного сектору все ще залишаються можливості зберегти стійкість. Попит на ненафтогазову продукцію з боку Китаю, який з початку року до травня 2026 року зростав на 17,7 відсотка, вважається вирішальною "подушкою безпеки". Крім того, очікується, що експортний потенціал від глибокої переробки нікелю зможе підтримати стабільність торгівлі на тлі дедалі динамічніших глобальних викликів.
До відома, зараз на експортну продукцію з Індонезії до США все ще діє універсальне мито у розмірі 10 відсотків. Ця політика є тимчасовим заходом, запровадженим після скасування правила взаємних тарифів Верховним судом США, термін дії якого закінчується 24 липня 2026 року.
