Сучасна історія військової сфери Ірану розпочала новий розділ у зусиллях із локалізації оборонної промисловості. На тлі багатьох викликів ембарго Організація досліджень та джихаду самозабезпечення Сухопутних військ успішно вдосконалила Zulfiqar 3 — основний бойовий танк, який тепер є гордістю їхньої вітчизняної оборонної промисловості.
Розробка Zulfiqar 3 стала результатом тривалої еволюції лінійки танків Zulfiqar. На відміну від своїх попередників, ця модель має п'ятикутну башту, схожу на башту танка M1 Abrams. Переваги цієї конструкції підсилюються використанням сучасної композитної броні, яка замінила залежність від традиційного динамічного захисту (ERA), щоб забезпечити більш оптимальний захист від сучасних протитанкових ракетних загроз.
Щодо характеристик, Zulfiqar 3 озброєний точною 125-мм гарматою. Дизельний двигун потужністю 1000 кінських сил дозволяє танку розганятися до 72 кілометрів на годину на рівній місцевості. Крім того, операційна ефективність була підвищена шляхом скорочення екіпажу до трьох осіб завдяки інтеграції системи автомата заряджання та передових технологій управління вогнем.
Засоби захисту стали головним пріоритетом під час проєктування цього танка. Zulfiqar 3 оснащений системою РХБЗ (радіаційного, хімічного та біологічного захисту) для фільтрації відповідних загроз, а також термальними маскувальними сітками для зменшення інфрачервоного виявлення ворогом. Наявність системи камер замкнутого контуру з 360-градусним оглядом також забезпечує кращу ситуаційну обізнаність екіпажу на полі бою.
Завдяки інтеграції лазерного дальноміра та здатності маневрувати на мілководді, Zulfiqar 3 доводить, що Іран здатен поєднувати елементи міжнародного дизайну з власними технологічними інноваціями. Цей проєкт підкреслює позицію Ірану як однієї з регіональних держав, здатних самостійно та конкурентоспроможно виробляти основні види озброєння та військової техніки.
