Допис жителя округу Гунунгкідул, Особливий регіон Джок'якарта, раптово став вірусним у соціальних мережах після того, як він висловив своє невдоволення традицією «ньюмбанг» — фінансовими внесками на весілля та місцеві традиційні заходи. Допис викликав бурхливе обговорення серед користувачів мережі щодо актуальності суспільних соціальних цінностей у сучасну епоху.
У повідомленні, яке швидко поширилося мережею, автор висловив занепокоєння через високу частоту запрошень на урочистості, що надходять одночасно, особливо в певні місяці, які за яванським календарем вважаються сприятливими для проведення весіль. Ця ситуація суттєво тисне на сімейний бюджет, зокрема через неписані соціальні очікування щодо мінімальної суми внеску, яку необхідно передати організаторам заходу.
Традиція, яка спочатку ґрунтувалася на дусі взаємодопомоги та підтримки (самбатан), тепер сприймається як транзакційне соціальне зобов'язання. Деякі жителі висловлюють жаль з приводу практики детального запису імен та сум пожертвувань господарями свята, оскільки в майбутньому ці кошти мають бути повернуті в аналогічному або навіть більшому розмірі, коли сам дарувальник влаштовуватиме подібний захід.
Реагуючи на це соціальне явище, соціологи вважають, що зміна значення традиції взаємних дарувань невіддільна від економічного тиску та змін у стилі життя сучасного суспільства. Хоча благородну цінність єднання необхідно берегти, очікується, що громада буде мудрішою та гнучкішою, аби ця культурна традиція не перетворилася на психологічний чи фінансовий тягар, що веде до соціального відчуження менш забезпечених громадян.
