Історія Судоно Саліма, також відомого як Лім Сіое Ліонг, є важливою сторінкою в економічній історії Індонезії. Його взаємини з Сухарто, що розпочалися з постачання військової логістики під час Війни за незалежність, переросли у стратегічну співпрацю протягом трьох десятиліть за режиму Нового порядку. Ця особлива наближеність дозволила Саліму побудувати гігантську бізнес-імперію, яка охоплювала банківський сектор через Bank Central Asia (BCA), виробництво цементу через Indocement, а також домінування в харчовій промисловості через Bogasari та Indofood.

Однак симбіоз, який приніс таке процвітання, перетворився на двосічний меч, коли 1998 року вибухнула економічна криза. Пікові суспільні настрої проти режиму Сухарто зробили ім'я Саліма символом кумівства. Расові заворушення, що спалахнули у травні 1998 року, зробили активи родини Салім основною мішенню для розлюченого натовпу, який вважав їх тими, хто найбільше виграв від близькості до влади.

Напружена ситуація з безпекою змусила родину Салім вжити екстрених заходів. Ентоні Салім, син Судоно Саліма, навіть мусив спостерігати, як сімейний будинок у Роксі погромив та спалив натовп. Напади сталися не лише на приватну садибу, але й поширилися на бізнес-офіси та дистриб'юторські мережі в різних регіонах, включаючи розграбування фабрики в Соло та масові пошкодження сотень відділень BCA.

Кульмінацією стало падіння Сухарто 21 травня 1998 року, що стало найнижчою точкою для бізнес-імперії Саліма. Bank Central Asia, який на той час зазнав масового вилучення коштів вкладниками, у підсумку мусив бути взятий під контроль урядом через Національне агентство з оздоровлення банківської системи (BPPN). Втрата BCA змусила родину Салім повністю реструктуризувати свою бізнес-стратегію, покладаючись лише на ті напрями діяльності, що залишилися.

Переживши важкі часи після реформи, родина Салім поступово відновила фундамент свого бізнесу. Нині, через понад два десятиліття, імперія Salim Group знову піднялася й диверсифікувала свої напрями у різні стратегічні сектори — від енергетики та будівництва до повторного виходу на банківський ринок, довівши свою стійкість та здатність адаптуватися до нового національного економічного клімату.