Чемпіонат світу 2026 року, який мав стати величною ареною футболу, натомість перетворився на доказ того, що технології не завжди є рішенням. Присутність системи відеодопомоги арбітрам (VAR), спочатку розробленої для мінімізації фатальних помилок суддів, тепер перетворилася на бумеранг, який вважають скованням краси та спонтанності на зеленому газоні.
Надто глибоке та криміналістичне технологічне втручання спричинило низку суперечливих рішень, які завдали шкоди багатьом національним збірним, таким як Єгипет і Хорватія. Використання надчутливих датчиків у м'ячах та перегляд епізодів задовго до взяття воріт, на думку експертів, вийшли за межі базової суті суддівства. У результаті темп гри часто зупиняється, викликаючи величезне розчарування як у гравців, так і у глядачів.
Гостра критика лунає з різних боків, включаючи колишніх професійних арбітрів та фахівців зі штучного інтелекту. Вони вважають, що прагнення ФІФА досягти ідеальної справедливості за допомогою даних натомість призвело до послідовної суперечливості. Відчуття несправедливості, від скасованих голів до дискусійних червоних карток, викликає бурхливі спекуляції щодо можливих маніпуляцій результатами матчів за моніторами.
Хоча ФІФА в особі голови суддівського комітету П'єрлуїджі Колліни наполягає на збереженні цього протоколу, невдоволення на полі важко стримати. Для багатьох спостерігачів футбол — це гра, невід'ємна від людських помилок, які є частиною її привабливості. Прагнення створити абсолютну точність за допомогою технологій насправді руйнує емоції та людський дух, які протягом 150 років були душею найпопулярнішого спорту у світі.
