Сільськогосподарські угіддя в районі Гунунг Бінжай, мікрорайон Терітіп, Східний округ Балікпапана, наразі готуються стати однією з головних опор продовольчої безпеки міста Балікпапан. Цей стратегічний крок повністю підтримується прискоренням розбудови зрошувальної інфраструктури з боку міської влади Балікпапана, що, як очікується, дозволить значно підвищити продуктивність та частоту посівів місцевих фермерів.

Заступник мера Балікпапана Багус Сусетіо під час безпосереднього огляду ходу реалізації проєкту у вівторок (28.07.2026) наголосив, що гарантування стабільного водопостачання є головним ключем до розвитку місцевого сільськогосподарського сектору. Для підтримки цієї мети місцева влада виділила з міського бюджету 4,8 мільярда індонезійських рупій на будівництво 750-метрового бетонного зрошувального каналу, розподіленого по чотирьох стратегічних точках.

Інфраструктурний проєкт, повне завершення якого заплановане на грудень 2026 року, демонструє випередження графіку. На сьогодні фактичне виконання будівельних робіт досягло 26 відсотків, що перевищує початковий запланований показник у 6 відсотків. Окрім зосередження на зрошенні, влада також будує сільськогосподарські дороги, щоб полегшити транспортування добрив, насіння, а також вивезення зібраного врожаю.

Очікується, що впровадження цієї постійної зрошувальної системи змінить традиційні методи землеробства. Фермери, які раніше могли збирати врожай рису лише один або два рази на рік через залежність від опадів, тепер мають можливість збільшити цей показник до трьох разів на рік. Продуктивність рисових полів у Гунунг Бінжай наразі становить у середньому 4,5 тонни необрушеного рису з гектара, і прогнозується її стрімке зростання разом із оптимізацією водопостачання на цій сільськогосподарській площі розміром 42 гектари.

Голова фермерської групи «Гунунг Бінжай» Ромадхон висловив оптимізм щодо цієї інфраструктурної допомоги. Водночас він висловив сподівання, що влада оперативно вирішить другорядні технічні проблеми, такі як розчищення засмічених дренажних каналів та усунення витоків на двох вододільних греблях, щоб запобігти ризику затоплення рисових полів.

У разі успішного вирішення цих технічних проблем фермери планують впровадити систему сівозміни: двічі на рік висаджувати рис і один раз — кукурудзу. Такий поочередний спосіб посадки вважається не лише ефективним для диверсифікації продовольчих товарів, але й дієвим методом природного переривання життєвого циклу сільськогосподарських шкідників.