За страшною назвою «Оджек Сетан» (дьявольське мототаксі) у базовому таборі сходження на гору Сумбінг через Гарунг, Вонособо, ховається унікальний досвід для альпіністів і туристів. Цей термін не пов'язаний із містичними історіями, а є назвою місцевого транспорту з незвичайною посадкою, де пасажир сидить між кермом і водієм.
Голова села Бутух, Дзікроні, пояснив, що саме ця незвична посадка є головною окрасою та причиною такої назви. Мототаксі, більшість з яких є позашляховими мотоциклами, стали життєво необхідним рішенням для туристів і місцевих жителів, щоб долати круті та кам'янисті гірські схили, недоступні для звичайного транспорту.
Щоб скористатися послугами мототаксі до Посту 1, пасажири сплачують 30 000 індонезійських рупій. Для забезпечення безпеки та комфорту адміністрація запровадила суворі правила. Вони включають поділ на зміни, додаткову плату для пасажирів з певною вагою, а також обов'язок водіїв їздити обережно та ввічливо в житлових зонах.
Послуга доступна в трьох часових інтервалах: ранкова зміна (07:00–11:00 WIB), денно-вечірня зміна (13:00–18:00 WIB) та спеціальна нічна зміна «тектока» для альпіністів, які прагнуть зустріти схід сонця. Така добре організована система управління свідчить про професіоналізм місцевої спільноти мототаксі у розвитку туристичного потенціалу схилів гори Сумбінг.
Сьогодні «Оджек Сетан» перетворився на справжній туристичний символ, який не лише полегшує пересування туристичним маршрутом, а й має реальний позитивний економічний вплив на громаду села Бутух. Креативність місцевих жителів у використанні природного потенціалу дозволила перетворити виклики екстремального рельєфу на привабливий бізнес для туристів з різних куточків світу.
