Погіршення екологічної ситуації в районі гори Булу Бавакараенг, що в окрузі Гова, Південне Сулавесі, викликає глибоке занепокоєння. Представники різних кіл зазначають, що ця екологічна криза є не просто наслідком звичайних природних явищ чи індивідуальної недбалості, а відображенням системного провалу влади у сфері захисту та управління цією стратегічно важливою територією.
З юридичної точки зору, управління природними ресурсами в Індонезії чітко регламентується статтею 33 пунктом (3) Конституції 1945 року, яка зобов’язує державу контролювати та управляти природними багатствами заради максимального добробуту народу. Однак реальність демонструє глибоку прірву між конституційним мандатом та практикою управління довкіллям, яку звинувачують в ігноруванні принципів сталого розвитку заради короткострокових інтересів.
Гора Булу Бавакараенг відіграє вирішальну роль як основна водозбірна зона, що забезпечує питною водою мільйони жителів округу Гова та міста Макасар. Деградація, що відбувається у цій верхів’ї річки, безпосередньо загрожує постачанню води та примножує ризики гідрометеорологічних лих, таких як раптові паводки та зсуви ґрунту, що становить небезпеку для громад у низов’ях.
Слабкий нагляд за зміною цільового призначення земель та недостатня утилізація відходів від туристичної діяльності вважаються основними чинниками руйнування екосистеми гори. У зв'язку з цим необхідні рішучі та спільні кроки з боку уряду та профільних відомств для реформування політики управління навколишнім середовищем, щоб урятувати цю життєво важливу буферну зону від подальшого знищення.
